Хвороба Марека Птиці

Класифікація хвороб

Всі хвороби тварин ділять на заразні і незаразні. Перші в свою чергу ділять на інфекційні та інвазійні. Інфекційні хвороби спричинюють паразити рослинного походження (патогенні мікроби), а інвазійні — паразити тваринного походження (гельмінти, найпростіші, кліщі й комахи).

Інфекційні хвороби бувають: загальні для всіх чи кількох видів тварин (сибірка, стовбняк, туберкульоз, лептоспіроз, сказ, ящур, бруцельоз та багато інших); хвороби жуйних (емфізематозний карбункул, паратуберкульоз, вібріоз, чума великої рогатої худоби, інфекційний ринотрахеїт та ін.); хвороби коней (сап, мит, інфекційна анемія, епізоотичний лімфангоїт, інфекційний енцефаломієліт та ін.); хвороби свиней (рожа, чума, вірусний гастроентерит та ін.); інфекційні хвороби птиці (чума, пулороз, хвороба Марека та ін.); інфекційні хвороби молодняка (сальмонельоз, колібактеріоз, диплококоз та ін.); інфекційні хвороби хутрових звірів (чума м’ясоїдних, паратиф, енцефаломієліт та ін.); інфекційні хвороби бджіл (європейський гнилець та ін.); інфекційні хвороби риб (аспергільоз, краснуха, запалення плавального міхура та ін.).

Групу незаразних хвороб ділять на: внутрішні незаразні хвороби (хвороби серцево-судинної, дихальної, травної, сечової, нервової та інших систем), хвороби крові, порушення обміну речовин, кормові токсикози, мікотоксикози, отруєння отруйними травами, хірургічні хвороби, зумовлені різними видами травматизму, хвороби органів розмноження, вим’я та ін.

Причини хвороб (етіологія) бувають зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх відносять механічні, фізичні, хімічні, біологічні та інші фактори; до внутрішніх — спадковість, конституцію, вік, стать та ін. Слід зазначити, що формування внутрішніх причин у процесі еволюції відбувається також у тісній взаємодії із зовнішнім середовищем. Тому назва «внутрішні причини» хвороб деякою мірою умовна. Вона означає, що у даної тварини хвороба розвивалась без очевидного впливу зовнішнього середовища.

Повернутися до початку сторінки Класифікація хвороб

Групу незаразних хвороб ділять на: внутрішні незаразні хвороби (хвороби серцево-судинної, дихальної, травної, сечової, нервової та інших систем), хвороби крові, порушення обміну речовин, кормові токсикози, мікотоксикози, отруєння отруйними травами, хірургічні хвороби, зумовлені різними видами травматизму, хвороби органів розмноження, вим’я та ін.

хвороба Марека

Хвороба Марека (Morbus Marek) — хронічно протікає вірусна хвороба птиці від-ряду курячих, що характеризується неопластичними процесами в паренхіматозних органах і запаленням периферичної нервової системи.

Історична довідка. Вперше хвороба описав угорський дослідник Марек (1907) під назвою поліневриту. У наступні роки її стали реєструвати в різних країнах під іншими назвами (нейролімфоматоз, параліч птахів, неврит, інфекційний нейрогрануло-матоз і ін.). Крім паралічів і парезів, у птахів були виявлені лімфоїдні пухлини у внут-ренних органах, переважно в яєчнику, і за цією ознакою хвороба стали називати Висці-ральних лімфоматоз (Паппенгеймер і ін. 1926). У 1960 р було рекомендовано цю хворобу назвати на честь першовідкривача хворобою Марека. В СРСР хвороба Марека встановлена ​​в 1930 р Її вивчали Л. М. Крапівнер, І І. Касьяненко, В. П. Іванов, Р. Н. Коровін та ін.

Збудник — ДНК-вірус — Herpesvirus galli-2 з роду Herpesvirus сімей-ства Herpetoviridae В. Розмір віріона 150 — 250 нм. Збудник містить 6 різних антигени-нов, головні з них позначають буквами А, В, С. Наявність загального антигену у всіх патогенних штамів забезпечує імунологічне спорідненість збудника. Вірус хвороби Марека культіві-ють в курячих ембріонах, культурі клітин фібробластів і нирок курячих і качиних ембріонів. Збудник може перебувати в тісно пов’язаному з кліткою стані і в вільному від клітинних структур. Вірус патогенних для курей, індиків, японських перепелів. Високовірулентні штами викликають порівняно гострий перебіг хвороби, а менш вірулентні — хронічне. Патогенність його варіює в значних межах (Бігс, 1969).

Стійкість. Вірус у зовнішньому середовищі гине при температурі 18 — 20 ° С. У конче-тих епітелію пір’яних фолікулів вірус не втрачає вірулентних властивостей в умовах зовнішнього середовища до 8 міс.

Епізоотологичеськие дані. У природних умовах до хвороби Марека найбільш чутливі кури. Є відомості про сприйнятливості індичок, перепелів, фазанів, качок, лебедів і куріпок (Бігс, 1967). Ці види птахів мають певне епізоотичне значення, як резервуар збудника. Чітко проявляється вікова стійкість птиці. Найбільш сприйнятливі курчата в перші 2 тижні життя, серед яких можуть захворіти до 85%. Поголовне інфікування відбувається до 8 — 20-тижневого віку.

Хоча хвороба Марека і є висококонтагіозна інфекцією, захворюваність і вираженість патологічного процесу багато в чому залежить від віку, статі, спадкової стійкості певних ліній і сімейств птиці, стан пасивного імунітету, вірулентності, дози вірусу і способу зараження.

Хвора птиця, будучи джерелом збудника інфекції, виділяє вірус у зовнішнє середовище через 7-21 день після зараження. Макроскопічні зміни у внутрішніх органах виникають лише через 4-5 тижнів. Вірусоносійство триває 16 — 24 міс і навіть пожіз-ненно. У стадах з клінічно хворою птицею вдавалося виявити вірус в 88,7% випадків.

Хвороба Марека експериментально відтворюють при будь-якому способі введення вірусу в організм птиці. У природних умовах вірус проникає через дихальний і травний тракти, пір’яні фолікули шкіри. Найбільш небезпечним в поширенні є вірус, що міститься в епітелії пір’яних фолікулів. У неблагополучних господарствах його вдається виділити у 30 — 95% убитих на м’ясо бройлерів. Кожні 0,015 м3 повітря приміщення, де розміщена хвора птиця, містять достатню кількість вірусу для зараження 10 курчат. Резервуаром вірусу можуть бути комахи, кліщі, жуки. Вірус виявлений на шкаралупі яєць. Можливість передачі його з вмістом яйця залишається нез’ясованою. Захворюваність висока — 40 85% смертність — 3 — 80%.

Патогенез. Після проникнення вірус адсорбується лейкоцитами крові, розноситься по організму і локалізується в тканинах лімфо-ідних органів. Його репродукція викликає проліферацію лімфоїдних клітин з наступною інфільтрацією периферичних нервів, мозку, очей, м’язів, внутрішніх органів. При важкому розвитку проліфератів-них процесів може наступити загибель птиці, а при слабкому — вона може одужати. Вірус виявляють у уражених органах. Він індукує утворення віруснейтралізуючих і преципитирующих антитіл.

Перебіг і симптоми. Інкубаційний період 13 — 150 днів і більше. Чим вище генетичний потенціал породи і молодше птиці, тим більша схильність у них до хвороби Марека і коротший інкубаційний період. Тривалий час розрізняли і описували три клінічні форми хвороби: а) невральної з ураженням периферичної нервової системи; б) окулярну (очну), що протікає зі змінами кольору райдужної оболонки і просвіту зіниці; в) вісцеральний, що характеризується утворенням пухлин в паренхіматозних органах. В даний час прийнята класифікація, що виділяє класичну і гостру форми хвороби Марека (І. І. Касьяненко, В. П. Іванов, 1969).

Класична форма протікає повільно, переважно проявляючись нервовим синдром-мом, іноді — поразкою очей, вісцеральним і змішаним процесами. В результаті вражений-ня периферичної нервової системи виникають кульгавість, відвисання крил і хвоста, скрючіва-ня шиї. У окремих особин реєструють проходять полупараличи, що закінчуються виїзди-ровленіем. До цієї форми хвороби також відносять зміну кольору райдужної оболонки (ірідоцік-літ) з частковою або повною втратою зору. Просвіт зіниці змінюється, стаючи вузьким, зірок-чатим, грушоподібним; при цьому втрачається реакція на світло. Зазвичай птах гине через 1 — 16 міс після появи перших ознак хвороби. Летальність птиці при даній формі хвороби колеб-лется від 1 до 30%.

Для гострої форми хвороби Марека властиві клінічні ознаки, що нагадують лейкоз птахів. Тому цю форму хвороби Марека правильніше називати лейкозоподобной формою з утворенням неопластических пухлин. Нею хворіють птиці у віці 30-160 днів. Хвороба виникає раптово, супроводжується масовою загибеллю птиці і падінням продуктивності. У ті-чення 1-2 тижнів хворіють всі птахи, що знаходяться в стаді. У окремих особин можуть розвинути-ся парези і паралічі. Провідними клінічними ознаками є розлад пі-щеваренія, втрата маси, відмова від корму, занепад сил, ненормальна постановка тіла, голови, крил, ніг, хвоста. Ці ознаки викликані утворенням у внутрішніх органах пухлин, при-водять до загального порушення стану організму птиці.

Патологоанатомічні зміни. У трупах при класичній формі виявляють дифузні або вогнищеві потовщення нервових стовбурів, зміна їх кольору; в 2 — 10% випадків виявляються пухлини в яєчнику і сім’яниках (Цанелла, 1969). Уражені нерви іноді пухлини-видно змінені. При гострому перебігу часто виявляють щільні вогнищеві пухлини в различ-них внутрішніх органах, розширення зоба. Легені мають сіруватий колір з дифузними пухлинними вогнищами. Лейкозоподобние неоплазии тканин і органів знаходять в 2 — 11% випадків.

Діагноз. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, патологічні зміни, результати лабораторного дослідження і біопроб.
Біопроба на курчатах. Добових курчат, вільних від антитіл, заражають підшкірно або внутрішньом’язово суспензією патматеріалу, взятого від хворої птиці. Результати оцінюють через 3 тижні за наявністю вірусспецифічного антигену в шкірі.

Біопроба на курячих ембріонах. У першому варіанті заражають 11 -12-денні курячі ембріони в хоріоаллантоісную оболонку. При позитивній біопробі з’являються пустули і осередки проліферації. У другому варіанті заражають 4-денні ембріони в жовтковий мішок. В позитивних випадках у 30% інфікованих ембріонів через 12-14 днів на хоріоалланто-існой оболонці розвиваються пустули.

Проби в культурі клітин. Заражають також культури клітин нирки курячих ембріонів або фібробласти качиних (курячих) ембріонів. Вірус викликає характерні цитопатична зраді-ня.

З серологічних методів використовують РДП для виявлення в пір’яних фолікулах специфічного антигену і РИГА для виявлення специфічних антитіл, найвищий титр ко-торих (1: 128-1 1024) досягає до 10-13 тижнів. Для експрес-діагностики використовують РІФ.

Диференціальний діагноз. Необхідно виключити лейкоз, вірусний енцефаломієліт, гіповітаміноз В і Е.

Лікування не розроблено.

Імунітет. Перехворіла птиця набуває нестерильний імунітет. Для специфиче-ської профілактики в неблагополучних господарствах застосовують суху культуральну вірусвакці-ну з штаму ФС-126 герпесу індичок. Курчат прищеплюють одноразово в інкубаторії перед завезенням на ферму. Вакцину вводять внутрішньом’язово в область стегна в дозі 0,2 мл. Імунітет формується на 21 -28-й день. Епізоду-отологічні ефективність вакцинації 86 — 92%. Пройшла виробниц-ного випробування вакцина з штаму М 22/72.

Профілактика та заходи боротьби. Основним профілактичним заходом є дотримання ветеринарно-санітарних вимог в інкубаторі і пташниках, проведення ретельної дезінфекції та дезинвазії перед завезенням нового поголів’я. Малопродуктивну і підозрювану в захворюванні птицю вибраковують і знищують. Рекомендується вести відбір ліній курей, стійких до хвороби Марека.

У неблагополучних господарствах вводять обмеження. При ураженні 5 — 10% поголів’я класичною формою хвороби Марека доцільно вбивати всю неблагополучну групу птахо-ці. Здійснюють профілактичний перерву в відтворенні стада с. повної санацією пташиного-ників і обладнання.

При масовому розповсюдженні хвороби забороняють реалізацію інкубаційних яєць і ви-ращіваніе молодняка. Відтворення молодняка починають через місяць після ліквідації птахо-ці та санації господарства в усіх технологічних ланках виробництва. Весь молодняк вакцини-ють в добовому віці.
При наявності в господарстві поодиноких випадків хвороби, без тенденції до широкого розповсюдження-странения, дозволяють інкубацію яєць всередині господарства після 4-кратної дезінфекції парами формальдегіду. Дезінфекцію пуху, пера, інкубаційних яєць і приміщень проводять звичайними загальноприйнятими засобами. Обмеження з господарства знімають при відсутності хвороби Марека у птиці.

Популярна послуга ветеринарної клініки «Ветдоктор»!

Наше унікальне за ціною пропозицію для власників кішок:

З серологічних методів використовують РДП для виявлення в пір’яних фолікулах специфічного антигену і РИГА для виявлення специфічних антитіл, найвищий титр ко-торих (1: 128-1 1024) досягає до 10-13 тижнів. Для експрес-діагностики використовують РІФ.

Хвороба Марека Птиці

• Ветеринария
• Справочник вакцин
• TAD Marek vac forte – вакцина проти хвороби Марека птиці, ліофілізована, жива

TAD Marek vac forte – вакцина проти хвороби Марека птиці, ліофілізована, жива

Lohmann Animal Health GmbH and Co KG, Німеччина

…герпес-вірус птиці, штам CVI 988…

…0,2 мл п/ш у ділянку шиї або в/м у стегновий м’яз 1-денному віці…(дуже обережно розгерметизувати з азоту)…

Імунітет настає на 21 день і триває пожиттєво…

Lohmann Animal Health GmbH and Co KG, Німеччина

Хвороба Марека

Тема в разделе «Болезни и лечение», создана пользователем DNK, 14 июл 2020 .

Тема в разделе «Болезни и лечение», создана пользователем DNK, 14 июл 2020 .

Хвороба Марека

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.